Літопис Вигодського навчально-реабілітаційного центру

 

Вигодський навчально-реабілітаційний центр Івано-Франківської обласної ради розпочав свою роботу 01 вересня 2008 року після 45–ти річного статусу «інтернат для слабозорих дітей» як перша ластівка закладу корекційної освіти нового типу в області.

Витоки нинішнього Вигодського навчально-реабілітаційного центру сягають далекого 1963 року, коли Міністерство освіти Української Радянської Соціалістичної республіки передбачило відкриття Вигодської спеціальної школи-інтернату для слабозорих дітей, ліквідувавши Вигодський дитячий будинок тодішнього Калуського району Станіславської області.

4. Відкрити Вигодську спецшколу-інтернат для слабозорих дітей на 60 місць з 15 серпня 1963 року на базі Вигодського дитбудинку, який закритий з 01 вересня 1963 року.

(архівний витяг з протоколу №10 засідання виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради депутатів трудящих від 10 червня 1963 року (рішення №363 «Про мережу шкіл області на 1963-1964 навчальний рік»)

30 грудня 1994 року Вигодська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей зі зниженим зором Долинської районної ради народних депутатів (розпорядження №101 від 30 грудня 1994 року)

22 жовтня 2001 року Вигодська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей зі зниженим зором Івано-Франківської обласної ради (наказ управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації №04 від 17 січня 2001 року)

01 вересня 2008 року Вигодський навчальний корекційно-реабілітаційний центр Івано-Франківської обласної ради (розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 475 від 14.08.2008 року).

Фотогалерея директорського корпусу

 

1963-1967 рр. – Мелай Іван Мінович

Очолив Вигодську спецшколу-інтернат Мелай Іван Мінович, добра і чуйна людина, гартована на полях Великої Вітчизняної війни. Згідно путівок облвно у 1963-1964 навчальному році в школі навчалось 53 учні.

Мелай І. М. народився у 1910 році на Київщині, педагогічний стаж понад 30 років, Відмінник народної освіти. Закінчив Київський учительський інститут. У 1965-1966 роках добудоване одноповерхове приміщення Вигодської спеціальної школи-інтернат.

30.08.1967 року помер і похований на Київщині.

1967-1972 рр. – Корпан Степан Іванович

Корпан С. І., народився у 1931 році на Долинщині, закінчив Дрогобицький педагогічний інститут український відділ. У 1970-1972 роках побудоване нове двохповерхове приміщення спецшколи-інтернату, яке 1 вересня 1972 року гостинно прийняло вихованців інтернату.

1972-1976 рр. – Ілітич Євдокія Михайлівна

Ілітич Є. М., народилася у 1931 році у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, закінчила Львівський ордена Леніна державний університет, філологічний факультет. У 1974 році нею вперше порушено клопотання перед ЦП УТОСу та Івано-Франківським виконавчим комітетом про будівництво нової школи.

1976-1993 рр. – Чекан Степан Павлович

Чекан. С. П. народився у 1938 році на Долинщині, закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут, математичний факультет та Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, дефектологічний факультет, Заслужений працівник освіти Української РСР. Степаном Павловичем виготовлено проектну документацію на будівництво типової школи кошторисною вартістю 2490 тисяч карбованців і розпочато будівництво. У 1981 році учні Вигодської спецшколи-інтернату брали участь у зйомках фільму «Високий перевал».

01 жовтня 1984 року школа вперше святкувала 20-річний ювілей.

1993-1994 рр. – Мороз Олена Степанівна

Мороз О. С. народилась у 1958 році в Запорізькій області. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут ім. В. Стефаника, історичний факультет. Продовжувала будівництво типової школи для дітей з вадами зору.

1994-2005 рр. – Воробець Ганна Олексіївна

Воробець Г. О. народилась у 1947 році в с. Княж двір Коломийського району. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут ім. В. Стефаника, фізико-математичний факультет та Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, дефектологічний факультет.З 30 грудня 1994 року Вигодська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей зі зниженим зором Долинської районної ради народних депутатів (розпорядження №101 від 30 грудня 1994 року). У травні 1996 року учні Вигодської спеціальної школи-інтернат перейшли у нове типове приміщення

2005 і понині – Якимів Оксана Романівна.

«Найпрекрасніші й найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших». Саме такою є Якимів Оксана Романівна, директор центру, успішний менеджер освіти, яка прагне зробити на крок більше за інших, знаходиться у творчому неспокої і постійному пошуку нового, уміє передбачити позитивний результат, ініціатор упровадження інноваційних технологій, очільниця тифлопедагогів Івано-Франківської області, депутат Долинської районної ради, учасниця міжнародної благодійної організації для незрячих людей «Клуб левів». Досвід, помножений на чуйне ставлення до колективу, дає змогу їй проектувати особистість.

З 22 жовтня 2001 року Вигодська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей зі зниженим зором Івано-Франківської обласної ради (наказ управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації №04 від 17 січня 2001 року). З 01 вересня 2008 року Вигодський навчальний корекційно-реабілітаційний центр Івано-Франківської обласної ради ( розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 475 від 14.08.2008 року).

У 2009 році Вигодський НКРЦ отримав загальнодержавне громадське визнання «Флагмани освіти і науки України».

У 2012 році на базі Вигодського навчального корекційно-реабілітаційного центру проведено ІІІ Конгрес Тифлопедагогів, який відбувся за участю представників Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, Інституту інноваційних педагогічних технологій, Івано-Франківської обласної ради, головного Управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відділу освіти Долинської районної державної адміністрації, а також за підтримки Благодійної організації «Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна», благодійної організації «Ти-Ангел», благодійного фонду «Вигодський край», ТзоВ «Уніплит» та ДП «Вигодське лісове господарство».

Міжнародний грант у 2013 році на суму 12 000 гривень здобули вчителі англійської мови Галушина Л.В. та Якимів Н.О.

Висаджена з нагоди 45 річчя закладу алея пам’яті педагогами, які працюють або вийшли на заслужений відпочинок чи звільнились із закладу у період 2007-2013 років.

  1. 09. 2013 року Вигодський навчально-реабілітаційний центр святкував свій 50-річний ювілей.

Сьогоднішній ювілей – це підсумок грандіозної роботи всього колективу закладу впродовж 50 років в системі навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами та початок нових планів та перспективних задумів. Випускники і сьогоднішні учні, ветерани і нинішні працівники зібралися в цей день разом, щоб поговорити про злети і досягнення за півстоліття, обмінятись думками та ідеями з проблем навчання, виховання та адаптації слабозорих у соціумі.

Сьогодні Вигодський НРЦ – це маленька держава зі своїми традиціями, правилами і законами, головний з яких – «Збереження життя і здоров’я кожної дитини».

Кількість учнів, що навчались у школі за 50 років – 6 492, кількість дітоднів – 1 233 480.

Кількість випусків – 45 (перший у 1968-1969 навчальному році), кількість учнів, що випущено зі школи – 606.

Середня кількість дітей, що навчались – 122;

Перша праця, якою займались учні – так зване профільне навчання – в’язали сітки, зараз займаються лікувальним масажем.

Має центр і міжнародні зв’язки. Відповідно до підписаних угод про співпрацю між повітом Опольським та спеціальним Центром для  сліпих та слабозорих в м. Кракові Республіки Польща щоліта діти й педагогічні працівники відпочивають у Польщі.

Завдяки стабільній, злагодженій праці педагогічного, медичного, технічного колективу заклад працює організовано і ритмічно. Для багатьох дітей Вигодський НРЦ стає рідною домівкою, з якої її мешканці роблять перші кроки у світ людських взаємин

… Бо вчитель, як дбайливий садівник,

Що прихиляється до гілки,

Перекладає мудрість книг

В дитячі маленькі голівки.

Та ще й настроює серця

На щирість, вроду яснооку

На все життя, аж до кінця –

Продовження його уроку…

 

Швидко минає час, змінюється життя, та незмінною залишається дорога, яка з’єднує в єдине вчора, сьогодні і завтра. Дорога, яка веде до нашого центру.