В процесі сприймання навколишнього середовища за допомогою зору людина отримує інформацію про форму, колір, величину предметів, відстань між ними. Таку інформацію людина отримує за допомогою різних функцій зору. До основних функцій зору належать: гострота зору, кольоророзрізнення, окорухові функції, поле зору. Розлади будь-якої з цих функцій призводять до порушень зорового сприймання.
Порушення зорових функцій можуть бути як вродженими, так і набутими.
Вроджені порушення зорових функцій обумовлені спадковими та внутрішньоутробними причинами, які пов’язані з вродженими змінами (аномаліями) розвитку, будови, розміщення та функціонування різних очних структур.
Набуті: механічні пошкодження, травми, вплив патологічних процесів в організмі, неправильні умови виховання.
Також порушення зору поділяють на глибокі і неглибокі.
Глибокі – це ті, які пов’язані зі значним порушенням зору, також таких важливих функцій, як гострота та поле зору, що мають яскраво виражену форму та можуть призвести до повної втрати зору.
Неглибокі: до них відносять порушення окорухових функцій (косоокість, ністагм), порушення кольоророзрізнення (дальтонізм, дихромазія), порушення гостроти зору, пов’язані з розладами оптичних механізмів зору (міопія, гіперметропія, астигматизм).
Гострота зору є однією з найбільш важливих зорових функцій, за допомогою якої відбувається розрізнення форми, дрібних деталей та впізнавання предметів. Це здатність ока сприймати окремо дві точки на мінімальній відстані між ними. Гострота зору, як і будь-яка інша зорова функція – це непостійна величина.
Порушення функцій центрального зору негативно відображається на пізнавальній та навчальній діяльності дитини, знижує швидкість сприймання, його точність, а також має негативний вплив на формування предметних та просторових уявлень.
У дітей із зоровою патологією розрізняють такі порушення функцій зорової системи:
- Порушення цілісності сприймання
- Порушення окорухової функції
- Порушення периферійного зору
- Порушення бінокулярного зору
- Порушення фіксації зору
- Порушення прослідковуючої функції
- Порушення функцій розрізнення кольорів
- Порушення окоміру
- Порушення здатності встановлювати просторові зв’язки між предметами
- Порушення орієнтування в просторі.
Особливості зорового сприймання
при порушеннях зору
- Погіршення чіткості бачення
- Зниження швидкості переробки візуальної інформації
- Звуження (випадіння) полів огляду
- Порушення око-рухових функцій
- Розлади бінокулярного зору
- Чутливість до зміни контрастності
- Труднощі виділення та розрізнення кольорів
- Труднощі одночасного сприймання властивостей та ознак предметів.
При міопії порушується кровопостачання до очних яблук. Це призводить до їх розтягнення. Дитина розмито бачить віддалені предмети, відчуває ускладнення в сприйманні їх форми, розмірів та розташування в просторі. Дитині з короткозорістю складно спостерігати явища природи, впізнавати позначення та деталі на малюнках, якщо немає можливості наблизити їх до очей.
При гіперметропії дитина погано розрізняє літери в тексті або невеликі малюнки в книгах, оскільки відбувається зниження зору на близькій відстані.
При астигматизмі спостерігається нечітке бачення предметів як на близькій, так і на далекій відстані. Дитині важко сконцентрувати увагу на буквах, лініях та цифрах, тому вона може їх плутати або міняти місцями. Картини сприймаються розмито та нечітко. Через постійне напруження дитина швидко втомлюється, виникають головні болі.
Дитина з астигматизмом може підносити книжку близько до очей, нахиляти та повертати голову для того, щоб прилаштуватися до чіткого бачення.
При амбліопії зорові образи, отримані від кожного з очей, відрізняються, тому мозок не може з’єднати картину в одне ціле зображення. Поява цього захворювання може бути з порушеннями рефракції (далекозорість, короткозорість, астигматизм) або з відсутністю доступу світла до сітківки (катаракта, більмо, помутніння скловидного тіла). В результаті, одне око стає ведучим, а друге поступово виключається.
До симптомів амбліопії належать: головний біль, швидка втомлюваність очей, порушення координації рухів, дискомфорт в очах.
При косоокості дитині важко сконцентрувати увагу на предметі, сприймати об’єм предметів. Косоокість виникає в результаті відхилення однієї зорової осі від спільної точки фіксації. Зовні косоокість проявляється відхиленням одного ока вправо або вліво, рідше вверх або вниз. Дитина не отримує цілісного зображення, має труднощі з розпізнаванням. Таким чином вона перебуває у стані постійного дискомфорту під час навчальної діяльності та в грі, а також в орієнтуванні в просторі в цілому.
При будь-якому порушенні зору спостерігається дискомфорт, пов’язаний з недосконалим зоровим сприйманням, що має ряд неприємних наслідків, таких як головний біль, роздратованість, швидка втомлюваність.
З метою уникнення таких наслідків та покращення роботи зорового аналізатора рекомендується проведення спеціальних вправ для очей, корекційних вправ та ігор на розвиток різних порушень зорового сприймання, на що спрямована методична розробка з корекції та розвитку зорового сприймання.
Розвиток зорового сприймання
Низький рівень зорового сприймання негативно впливає на хід психофізичного розвитку дитини, на формування предметних уявлень, розвиток орієнтування в просторі, зорово-рухову активність. Тому завданням курсу розвитку та корекції зорового сприймання є проведення цілеспрямованої корекційної роботи для запобігання подальшого зниження зору та стимуляції його роботи.
Ефективність роботи з розвитку зорового сприймання включає декілька напрямків роботи:
- Вплив на функціональні механізми зорового сприймання.
- Використання педагогічних заходів (сенсорні вправи, ігри, різні види продуктивної діяльності), що мають безпосередній вплив на підвищення функціональних зорових можливостей.
- Опосередкований вплив на розвиток та стабілізацію зорових функцій через навчання дитини бачити та формування у неї бажання вивчати навколишній світ.
- Цілеспрямоване формування та розвиток наявних операційних механізмів зорового сприймання.
- Розвиток навичок предметно-практичної діяльності
- Розвиток та корекція уявлень про сенсорні еталони.
- Розвиток та корекція предметних уявлень та розвиток їх повноти.
- Формування навичок використання зорових вмінь.
- Розвиток та корекція зорових вимірювальних вмінь та розвиток просторових уявлень.
- Створення умов мотивованої значимої для учня зорової діяльності, створення ситуації успіху.
Метою роботи з розвитку та корекції зорового сприймання з дітьми, що мають порушення зору, є:
- Створення нормальних побутових умов, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.
- Використання спеціального обладнання в роботі.
- Дотримання режиму зорових навантажень.
- Подача інформації про візуальні ознаки предметів.
- Навчання самостійно спостерігати за процесами, які відбуваються в навколишньому середовищі.
- Паралельно розвивати дотикове та слухове сприймання з компенсаторною метою.
Організація занять з розвитку зорового сприймання у дітей з порушеннями зору передбачає застосування психофізіологічних та психолого-педагогічних методів.
Психофізіологічні застосовуються для стимулювання та підвищення функціональної активності зору, розвитку зорових функцій. Ці методи спрямовані на сприймання основних властивостей предметів та зображень (форми, розміру, кольору) в умовах різної адаптації та розташування в просторі.
Психолого-педагогічні методи спрямовані на розвиток аналізу і синтезу сенсорної інформації. За способом пред’явлення інформації ці методи поділяються на предметні, образотворчі, комп’ютерні, телевізійні, проекційні.
Предметна методика дозволяє розвивати зорові можливості учнів та реалізується на предметно-практичних заняттях в ігровій діяльності (моделювання, конструювання, виготовлення різних предметів), також впізнавання та обстеження предметів, аналіз величини, форми, кольору та фактури.
Для розвитку зорового сприймання використовуються різні зображення: чорно-білі, кольорові, контурні, силуетні, штриховані. У процесі виконання завдань діти аналізують, порівнюють, виділяють та описують зображення.
Спеціальні програми в комп’ютері можуть змінювати форму, величину, колір, контрастність та яскравість предметів.
Велике значення для розвитку зорового сприймання має проекційна методика (кіно і діапроекція). Динаміка об’єктів і дій у кіно вимагає від глядачів концентрації уваги, утримання в пам’яті інформації та аналізу зорової інформації.
Для розвитку зорового сприймання та активізації зорових функцій необхідно використовувати всі види діяльності (гру, працю, побутові процеси). Це забезпечить у дітей формування практичних навичок та вміння використовувати свій зір у різних ситуаціях та життєво важливих потребах.